###Українці-легіонери. Пригоди Олексія Михайличенка в Італії ###

"Полювання" на Олексія Михайличенка з боку італійських клубів почалося ще після Євро-88. Тоді "Ювентус" намагався влаштувати "нашу відповідь Чемберлену". "Чемберленом" в цьому сенсі був "Мілан" Сільвіо Берлусконі, який створив у себе "голландське тріо" у складі Ван Бастена, Гулліта та Райкарда. На це "Стара Синьора" спробувала відповісти придбанням трьох гравців збірної, яка протистояла Нідерландам в фіналі того Євро, а саме Заварова, Михайличенка та Протасова. За цих трьох футболістів туринці пропонували близько десяти мільйонів доларів. Та непоступливість Валерія Лобановського змусила двох останніх залишитися в Києві. Ще за рік "Ювентус" знову спробував придбати Олексія, та "засланий шпигун" Заваров після повернення з відпустки повідомив, що в СРСР вирішили заборонити трансфери гравців збірної за кордон з метою найкраще підготуватися до ЧС-90. Тому й того літа цей трансфер не відбувся. А влітку 1990-го в "Юве" вже був новий тренер, який не бажав бачити радянських гравців у себе в команді.
Тож єдиними серйозними претендентами на послуги півзахисника були "Інтер" та "Сампдорiя". Як і в ситуації з трансфером Заварова, італійським командам доводилося чимало попрацювати і вмовляти різні структури для того, щоб цей перехід відбувся. Оскільки головним ініціатором трансферу в "Сампдорії" був головний тренер команди югослав Вуядин Бошков, генуезці діяли наполегливіше і зуміли випередити конкурентів. За трансфер "блучерк'-яті" сплатили близько п'-яти мільйонів доларів.
"Сампдорія" тоді була однією з найсильніших команд Серії А з великими амбіціями, але за "скудетто" поборотися не вдавалося. Попередні два сезони команда закінчила на п'-ятому місці. І цього сезону фахівці очікували щонайбільше на третє-четверте місце. Натомість, команда вважалася неабияким кубковим бійцем, адже завоювала за останні роки два Національні Кубки і на той час була діючим володарем Кубка Володарів Кубків. "Самп" зазвичай використовувала схему 4-4-2, іноді змінюючи її на 3-5-2. Михайличенку в обох схемах відводилася роль центрального півзахисника, який допомагає у відборі і крім цього керує грою, виконуючи функції плеймейкера і підключається в штрафний майданчик для завершення атак. Забігаючи вперед, слід зазначити, що свої три голи в лізі Михайличенко забивав саме стрімким підключенням з глибини в штрафний майданчик, коли він в один дотик замикав передачі партнерів. Але загалом таких гострих підключень було вкрай мало, що й зумовило низьку результативність українця.

Головними суперниками Михайличенка за місце в складі були бразилець Серезо та італієць Інверніцці. Бразильський віртуоз з чудовою технікою та нестандартним мисленням на протязі довгих років був улюбленцем вболівальників. Але йому вже виповнилося 35, і бразилець був надто травматичним і не відпрацьовував у захисті, хоч це й не було його головним завданням. А італієць був недостатньо розумним та стабільним гравцем, тому позиції Михайличенка в порівнянні з ним виглядали значно сильнішими. Так що українцю була забезпечена велика кількість ігор на протязі сезону, тим більше, що за схеми 3-5-2 в склад потрапляли двоє з трьох названих вище гравців. Також "Сампдорії" була властива відносна "італійськість". В той час, як в більшості команд Серії А три легіонери були одними з лідерів команди і майже завжди потрапляли в стартовий склад, "блучерк'-ятi" лише тричі за сезон в лізі почали гру з трьома легіонерами. Це було зумовлене й травмами Серезо в першій частині сезону і втратою форми Михайличенком в другій, а також тим, що ці два гравці грали практично на одній позиції.
Вперше вболівалÑ









